Міф про підвищення довіри між банками та їх клієнтами

В умовах, коли Україна обрала цивілізаційний напрямок до Європейського Союзу, як ніколи важливим є реформування економічного сектору. Адже позиції ЄС стосовно України залежатимуть саме від успішності впроваджених українською владою реформ.

Сьогодні зарано говорити про вихід України з банківської кризи, а тому реформи фінансової системи є дуже важливими. Без них вихід України з кризи може затягнутись на найближчі десятиліття, а це означатиме, що зростання добробуту населення опиниться під великим питанням.

В інтерв’ю в газеті «Голос України» народний депутат України Сергій Рибалка висловив своє занепокоєння щодо банківської кризи, і наголосив, що однією з найважливіших проблем банківської системи є масове неповернення кредитів, яке виникло не лише у результаті фінансової кризи, або невиконання боржниками своїх зобов’язань, але через недосконалу та недобросовісну роботу працівників банківських установ.

Разом з тим, існує судова практика у сфері вирішення банківських правовідносин, яка дала відповіді на багато спірних питань. Судова практика свідчить, що спори із банківськими установами є одними з лідируючих в Україні. І саме погіршення економічної ситуації в країні є однією з основних причин таких тенденцій.

Як стверджується, саме з огляду на це, народними депутатами України було запропоновано проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення довіри між банками і їх клієнтами» (далі – Проект Закону), який на сьогоднішній день є одним з найбільш обговорюваних. На думку авторів, законопроект спрямований на покращення регулювання взаємовідносин між банками та їх клієнтами, зокрема на підвищення довіри між ними. Тож давайте розберемося, чи дійсно в даному проекті закону йде мова про довіру.

У проекті пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про заставу», «Про іпотеку», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

 

Аналіз

Новела № 1

Так, в проекті закону передбачено внесення змін в положення цивільного законодавства стосовно припинення поруки в разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. На сьогоднішній момент, у разі зміни кредитного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, порука припиняється щодо всього обсягу зобов’язання. Змінами до законопроекту пропонується, щоб в такому випадку порука припинялася лише в частині збільшення обсягу відповідальності, а не в повному обсязі.

Така норма очевидно спрямована на захист інтересів банків та інших кредиторів. Адже, якщо законопроект буде проголосований, позичальники та поручителі не зможуть визнавати в цілому припиненими договори поруки, якщо поручитель не дав згоди на всі майбутні зміни до кредитного договору.

Крім того, на сьогоднішній момент встановлено, що у разі відсутності в договорі встановленого терміну поруки, остання припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя.

Даним законопроектом пропонується збільшити такий термін з шести місяців до трьох років загальної позовної давності.

Новела № 2

Ще одним «цікавим» аспектом законопроекту є те, що банки зможуть повідомляти позичальника про зміну процентної ставки не за 15 календарних днів до дати введення нової ставки, як це діє зараз, а протягом 15 днів після її введення, що є неприпустимим, з огляду на те, що може поставити в скрутне положення боржника, а в подальшому призведе до непорозумінь та вирішення спорів у судовому порядку.

Новела № 3

Також варто зупинитись на ще одній ініціативі, відповідно до якої банки та інші кредитори матимуть змогу оформлювати право власності на предмет іпотеки навіть при наявності арештів та інших заборон. Для порівняння, сьогодні якщо на предмет іпотеки накладено арешт, часто з ініціативи самого іпотекодавця, позасудове стягнення для банку шляхом визнання права власності є неприпустимим.

Новела № 4

Ще одним зі спірних питань є проблема встановлення ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації при проведенні публічних торгів. Відповідно до чинної редакції Закону України «Про іпотеку» та усталеноїсудової практики, при зверненні стягнення банками в судовому порядку на предмет іпотеки шляхом реалізації на публічних торгах у рішенні суду повинна бути обов’язково вказана початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Зазвичай, ціна визначається при проведенні судової експертизи. Сам процес встановлення ціни предмета іпотеки затягує судовий процес, а банки несуть додаткові витрати на оплату даної експертизи. Автори законопроекту  пропонують ввести наступні зміни: при визначенні судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не вказується і визначається при його примусовому виконанні. Тобто, дана норма спрямована на захист інтересів банків і позбавить їх обов’язковості проведення судової експертизи для визначення вартості майна.

Правогляд

Підсумовуючи все вищевказане, хотілося б зазначити, що з юридичної точки зору, в законопроекті існує ряд недоліків та прогалин, які за своєю суттю є некоректними і потребують доопрацювань. Здійснивши аналіз документу, бачимо що на перше місце в даному проекті закону висувається все ж таки інтерес банку та захист банківської системи, також ним передбачається розширення  прав банківських установ, без урахування захисту інтересів боржників, що значно погіршує їх становище, та може призвести до порушення балансу інтересів учасників кредитних відносин.

Крім того, твердження про те, що законопроект захищає вкладників банку, зокрема і боржників є передчасним, оскільки ним не встановлено відповідальності самого банку перед вкладниками за необґрунтовану видачу кредитів, передання в іпотеку або заставу нерухомого майна.

На нашу думку, авторами законопроекту також не було враховано тієї обставини, що кожного дня пересічні українці зіштовхуються з високим рівнем інфляції та банківських відсотків, з ризиками, що пов’язані зі швидкими темпами зростання валюти тощо. Це негативно впиває на становище боржника, а тому авторам законопроекту не слід забувати і про удосконалення механізму захисту прав боржника.

Разом з тим, назва законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення довіри між банками і їх клієнтами» не відповідає змісту проекту. Текст проекту закону ніяких реальних кроків для підвищення довіри між банками і клієнтами не передбачає. Даний законопроект – не панацея для регулювання взаємовідносин між банком та клієнтом.

На жаль, така інтерпретація «довіри» може існувати лише на теренах дикого правового поля України. Реальне ж завдання парламентарів – викошувати увесь «чортополох», який росте на правовому полі, а не займатися його культивацією, що, у результаті, створює ще більше перешкод для ефективного розвитку України.


Автор: адвокат, спеціаліст з цивільного права юридичної групи Фірма