Лаура Пепе
Право і магія
Стаття з "Історії європейської цівілізації" за редакцією Умберто Еко / L'Antichita-ROMA a cure di Umberto Eco (c) EM Publishers SRL / Elkost Intl. Literary Agency / Харків, 2017, "Фоліо", ISBN 978-966-03-7130-9
~
M.C. Escher
Право з часів його виникнення, а потім найдавніше грецьке та римське право мали сильний зв'язок з магією та її концепціями. Магічні ритуали та дії часто використовували, щоб реалізувати зобов'язання юридичного характеру. Тим не менш, поруч із магією, яку сприймало та використовувало право, була також злочинна магія, яку практикували для лихих та антисоціальних дій, і тому жорстко переслідували.

У сучасній західній традиції право вважають наукою, що сама по собі є світською. Але, звісно, це не завжди було так.

Насправді немає жодних сумнівів, що право з моменту виникнення мало значний зв'язок з чаклунством та його концепціями, котрі мають глибоке коріння в кожній народності та становлять етнографічний інтерес і повинні розглядатися не тільки в основі права, але й релігії та практичної діяльності.

Луї Жерне (1882-1962 рр.) писав у своїй знаменитій роботі «Антропологія Давньої Греції», що до народження права й держави магія була однією з рушійних сил, здатних регулювати міжособистісні відносини. Серед усіх давніх народів були поширеними вірування, що навколишній світ – предмети, слова, дії, числа або кольори – мають магічну силу, створюють особливі ефекти. Герне демонструє тільки послідовні зв'язки, що існували між цими віруваннями у магічні дійства, та практичні застосування, зокрема в галузі юридичної практики.

Доводячи це, Герне відзначав, що в Стародавній Греції чітка ефективність магії базувалася на певних формулах, які тривалий час існували в праві різних міст, де використовувалися в законах або міжнародних договорах як покарання.

Hommage à Louis Gernet, rendu le samedi: Louis Gernet
Магія і римське право
b!p
Те, що римське право з моменту виникнення було безпосередньо пов'язане з магією, стверджували багато антропологів, соціологів та істориків права, зокрема Аксель Хегерстрем (1868—1939 рр.) та Паул Хавелін (1873-1924 рр.). Доскіпливий формалізм , характерний для давнього римського права, передбачав, що необхідні результати отримували незалежно від бажання тих, хто дотримував приписаної поведінки. Тому доречно було б припустити, що узвичаєні дії, передбачені для певних ритуалів, як-от замовляння, справляли магічний вплив, зокрема – в межах законних приписів, пов'язуючи залучених людей. Багато положень магічного характеру зазначено в ХІІ Таблицях – найдавніших писаних законах Рима, що сягають 451-450 рр. до н.е. Вони, наприклад, дають змогу використання магічного співу, який мав примусити когось надати свої свідчення в суді. Іще давніший звичай римського права – формальний ритуал, за допомогою якого звільняли римського громадянина – раба. Неодмінним елементом обряду була паличка, якою торкалися раба і яка діяла, як справжня чарівна паличка, що, разом із виголошенням словесної формули, негайно змінювало правовий статус раба, який від того моменту ставав вільною людиною.
Заборонена магія
Rome, magnifique Colisée amphithéâtre, gravure d'époque
Позитивну магію використовували із суспільно корисною метою. Проте не завжди відносини між магією і правом були нерозривними. Магію часто практикували зі зловмисною антисоціальною метою, і в цьому випадку її переслідували й репресували. У ХІІ Таблицях зазначено деякі положення, які карали дуже суворо (зазвичай смертю) деякі заборонені магічні дії. Традиція зберегла два фрагменти, у яких встановлено заборону практикувати магію, коли вона шкодила збору врожаю. Зокрема, у них ішлося про заклинання, спрямовані на знищення врожаю на чиїхось земельних ділянках. Пригадуючи одне з цих положень, Пліній Старший (23-79 рр.) розповідав історію, що сталася з Фурієм Крезімом, який зі свого маленького поля збирав значно більше овочів, ніж його сусіди з куди більшої території. Тоді вони подали на нього обвинувачення до суду, нібито він за допомогою магії відтягував на свою територію врожай з сусідніх земельних ділянок. Фурія Крезіма виправдали, оскільки він зміг довести безпідставність звинувачень у суді, привівши туди своїх рабів і відгодованих волів, а також доглянуті знаряддя праці; але виправдальний вирок Фурію не применшує значення цієї забавної історії, яка демонструє абсолютну віру римлян в ефективність і можливий негативний наслідок магічних дій.
ХІІ Таблиць карали не тільки тих, хто застосував чари проти врожаю; вони передбачали також смерть для тих, хто зурочив людину; зокрема, для тих, кого визнали винним у malum сarmen incantare та практикуванні occentatio. Ці злочини, передані латинськими словами, оскільки існують сумніви щодо їх змісту: справді, деякі письменники класичної епохи, серед них, наприклад, Цицерон (106-43 до н.е.), сумнівалися в тому, що ці вирази означали заборонену магію, і дотримували думки, що прикметник malum, «злий», у поєднанні з сarmen, має розумітися у значенні famosum – «наклепницький», і що occentatio (спів) має за мету зганьбити якихось осіб. У ХІІ Таблицях передбачалася смертна кара не так для тих, хто практикував магію для шкоди іншій людині, а швидше для тих, хто заклинанням, віршами або замовлянням шкодив честі інших.

Поза сумнівами, що з плином часу, коли доцільно було розібратися з положеннями ХІІ Таблиць, їх інтерпретували в наклепницькому ключі. Це не означало, однак, що наклеп – їх первинний зміст, адже римське право почало вважати наклеп злочином у пізніший період, ніж той, що ми розглядаємо, і в жодному разі його не карали, тим паче – смертю. Отже вирази incantare malum сarmen можна вважати шкідливим заклинанням, висловлене проти конкретної людини, щоб завдати їй шкоди, але не її честі. Occentatio має тлумачитись, як зле заклинання, але цілком імовірно, що воно спрямоване не проти людини, а проти її домівки. Насправді дієслово Occentatio з'являється в латинській літературі тільки в деяких комедіях Плавта, щоб означити серенаду, яку закоханий, котрого відштовхнули, співає біля дверей своєї коханої. Безсумнівно, термін occentatio у Плавта не означав чаклунство, однак свідчення Плавта може наштовхнути нас на думку, що спочатку occentatio використовували як магічне заклинання, що промовляли біля дверей і яке було здатне відчинити ці двері, а тому осквернити чужу домівку. Таким чином, смерть була повністю виправданою щодо такого злочину.
Таким чином, для розуміння поняття "право" необхідно усвідомлювати, що воно тісно пов'язано із традиціями та віруванням кожного народу. Цей зв'язок є внутрішнім суспільним надбанням, а саме "право" є результатом співробітництва суспільства і його єдності у розумінні таких ідей як "правда", "справедливість" та будь-якої іншої цінності, цілісність якої оберігається народом та існує в його суспільній свідомості.
bravo!pravo
bravopravo.com