Земельна децентралізація: зарада чи перемога?

На минулому тижні Кабінет міністрів України схвалив законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління земельними ресурсами в межах території об’єднаних територіальних громад» щодо передачі в управління об’єднаних територіальних громад (ОТГ) земель поза межами населених пунктів.

Про це Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман звявив на засіданні уряду 6 вересня 2017 року: «Це закон про управління землями поза межами населених пунктів для ОТГ». За його словами, документ буде одразу внесений на розгляд Верховної Ради.

Як зазначив віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко, це надасть потужний ресурс і новий поштовх для розвитку територіальних громад: «Вони отримають право розпоряджатися землями державної власності, вирішувати питання забудови, визначати належну базу оподаткування, це дозволить залучати в ОТГ інвестиційні кошти під інфраструктурні проекти та ефективно ними управляти. Це – важливе рішення в рамках децентралізації і підсилення можливостей громад».

Ініціатива щодо передачі в управління об’єднаних територіальних громад (ОТГ) земель поза межами населених пунктів стала предметом активних законодавчих ініціатив починаючи з 2014 року, коли Кабінет Міністрів України розпорядженням від 01.04.2014 №333-р схвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування.

З 2014 року на розгляд Верховної Ради України було внесено декілька законопроектів щодо передачі органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями за межами населених пунктів в інтересах територіальних громад з метою досягнення спроможності та повсюдності місцевого самоврядування в зв’язку з проведення реформи децентралізації влади в Україні.

Найбільш успішний із запропонованих народними обранцями законопроектів, а саме Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель» №4355 від 31.03.2016 навіть був прийнятий в першому читанні 19.04.2016 та мав всі шанси бути прийнятим в цілому.

Великий за обсягом, законопроект №4355 передбачає внесення змін не тільки до Земельного кодексу України, а й до низки інших законів України, пропонуючи при цьому хоч і надзвичайно дискусійну, але умовно цілісну модель передачі об’єднаним громадам прав на розпорядження землями за межами населених пунктів, які існували в них до прийняття та введення в дію чинної редакції Земельного кодексу України 1 січня 2002 року.

Найбільшим позитивом законопроекту №4355 є спроба законодавців прописати та запустити в дію механізм формування та встановлення чітких меж території об’єднаної територіальної громади, шляхом доповнення Закону України «Про землеустрій» статтею 46-1 «Проекти землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж територіальних громад».

Тоді як схвалений Кабінетом міністрів України та оприлюднений на офіційному сайті Мінрегіонбуду Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління земельними ресурсами в межах території об’єднаних територіальних громад» лише надає об’єднаним територіальним громадам право надавати «у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки із земель державної власності в межах території відповідних територіальних громад» сором’язливо додаючи, що «територія територіальної громади – це територія в межах якої територіальна громада села, селища, міста реалізує свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України».

Однак ні Кабмін ні Мінрегіонбуд не дають відповіді на питання, яким чином слід визначати межі об’єднаної територіальної громади та формувати її територію, в межах якої об’єднані громади отримують старі-нові повноваження щодо розпорядження землями.

В той же час сформована судова практика має безліч прикладів оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо передачі у власність чи оренду земельних ділянок з підстав того, що відповідний орган місцевого самоврядування вийшов за межі території дії своїх повноважень – межі відповідного населеного пункту, та розпорядився земельною ділянкою, докази знаходження якої в межах відповідного населеного пункту відсутні, оскільки на виготовлення відповідної землевпорядної документації із року в рік хронічно відсутні кошти в бюджеті.

За досить скромними даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, станом на 2015 рік лише 56% населених пунктів України мали встановлені (відновлені) межі.

Більше того, профільний Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» лише дає вказівку на те, що «територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об’єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися».

Враховуючи, що в Україні лише половина територіальних громад має більш-менш визначені межі своїх територій (межі населених пунктів) – в багатьох випадках завдяки землевпорядній документації 90-х років минулого століття, після добровільного об’єднання такі територіальні громади не зможуть ефективно здійснювати нові повноваження щодо управління земельними ресурсами на своїй території.

Адже без чітко встановлених меж такої території існуватимуть вагомі підстави для судового оскарження прийнятих органами місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження земельними ділянками. До того ж, унікально складним шляхом буде формуватись судова практика щодо розмежування земельних повноважень суміжних об’єднаних територіальних громад, коли органи самоврядування сусідніх громад одночасно вважатимуть певні землі чи земельні ділянки своєю територію за відсутності їх меж.

За таких обставин, схвалена Кабінетом Міністрів України модель передачі в управління об’єднаних територіальних громад (ОТГ) земель поза межами населених пунктів приречена на доопрацювання та внесення додаткових правок, як мінімум, в частині формування меж здійснення тих самих повноважень щодо управління земельними ресурсами, які Уряд бажає передати об’єднаним територіальним громадам.

Підсумовуючи слід зазначити, що хоча про остаточний успіх реформи з децентралізації повноважень щодо управління земельними ресурсами говорити ще зарано, однак визнання Прем’єр-міністром України актуальності та важливості даного питання створює надію на те, що в Верховній Раді України буде об’єднано всі попередні законопроекти з цього питання довкола ініціативи Уряду та прийнято закон, який дійсно надасть змогу об’єднаним територіальним громадам ефективно та раціонально розпоряджатися власними земельними ресурсами.

 


Автор: Антон Кулинич, експерт з питань земельного законодавства юридичної групи Фірма

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.