Спадкування за заповітом

Відповідно до законодавства України, право на спадкування мають особи за законом або за заповітом. Українським законодавством встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, як це встановлено Цивільним кодексом України.

Порядок вступу в спадщину строго регламентований. І, на жаль, дуже часто через незнання норм закону, або через інші причини (наприклад, перебування за кордоном на навчанні, на роботі, на лікуванні, у тривалому відрядженні, відбування покарання) спадкоємці не встигають подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Тому Цивільним кодексом України передбачена процедура продовження строку на прийняття спадщини, яка дає можливість спадкоємцю реалізувати своє право на прийняття спадщини.

У такому випадку, у спадкоємця є два варіанти дій: перший – це подати повторно заяву нотаріусу про прийняття спадщини у випадку, якщо рештою спадкоємців, які прийняли спадщину, буде надано нотаріусу свою письмову згоду, а другий – звернутися до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

 Зупинимося на розгляді другого варіанту.

Статтею 1272 Цивільного Кодексу України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Взагалі, відновити пропущений строк в суді зовсім не так вже й легко. Суддя може відмовити у відновленні пропущеного строку, посилаючись на те, що вами не було надано усіх необхідних та беззаперечних доказів поважності пропуску даного строку. Якщо ви зумієте підтвердити серйозну причину пропуску документально, можливо, цей термін буде продовжено.

У цьому розрізі важливо розглянути, які причини не вважаються поважними, зокрема такі:

  • юридична неграмотність та необізнаність;
  • подання заяви про прийняття спадщини не за місцем її відкриття, а за місцем проживання спадкоємця;
  • короткотривала хвороба;
  • надмірна зайнятість на роботі;
  • тяжкий матеріальний стан;
  • незнання про смерть спадкодавця тощо (даний перелік не є вичерпним).

Проте, чинним законодавством України не встановлено переліку поважних причин, і як свідчить судова практика, у кожному випадку суд окремо оцінює підстави для продовження строку.

Разом з тим, варто звернути увагу на Постанову Верховного Суду України у справі № 6-496цс17 від 06 вересня 2017 року, відповідно до якої суд визначив, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд зазначив, що згідно зі статтею 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Тому, у випадку якщо спадкоємець не знав про існування заповіту нотаріус має перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та, відповідно, повідомити спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик особи як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що у випадку пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, спадкоємець втрачає право на її одержання, за винятком випадків, коли він подавши позовну заяву до суду зазначить поважні причини його пропущення і суд визнає такі причини поважними, або спадкоємцями, які вже прийняли спадщину, буде надано нотаріусу свою письмову згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини.


Автор: адвокат, спеціаліст з цивільного права юридичної групи Фірма