David D. Friedman
Коротко про американське загальне право
b!p
Уривок з книги "Law's Order: What Economics Has to Do with Law and Why It Matters" David D. Friedman, Princeton University Press, New Jersey, 2000
1936 рік. Техас, США.
Верховний суд Техасу повинен прийняти рішення про те, чи повинна нафтова компанія Біг-Лейка сплачувати компенсацію Енні Лі Тернер і її сусідам за шкоду, яку було завдано їх майну внаслідок витоку забрудненої води з водосховища компанії, і якщо повинна, то яку. Головне питання було в тому, чи несе компанія відповідальність, тільки якщо нею не було вжито всіх необхідних заходів обережності, чи вона автоматично несе відповідальність за будь-яку завдану шкоду (сувора відповідальність).
Щоб відповісти на це питання, техаські судді спочатку звернулись не до права, яке було відображено законодавчих актах Техасу, а до рішення суду в іншій країні і в іншому столітті: "Райландс проти Флетчера". До справи, рішення по якому було прийнято комітетом британської палати лордів у 1868 році. Ця справа також стосувалась витоку води, і було прийнято рішення про застосування до компанії суворої відповідальності. Однак, Техаський суд прийшов до протилежного висновку, встановив, що компанія Біг-Лейка несе відповідальність лише за умови, якщо вона проявила недбалість. Для обгрунтування свого рішення, техаські судді більшу частину часу присвятили поясненню своєї незгоди з британською палатою лордів.
В американській юриспруденції спостерігається деяка розбіжність у позиціях щодо правильності та прийнятності рішень англійських судів у справі Rylands v. Fletcher, L. R. 3 H. L. 330. (Annie Lee Turner et al. v. Big Lake Oil Company et al.)
Природно виникає питання - чому вони так цим переймалися? Англія ніколи не керувала Техасом, і її влада над американськими колоніями вичерпала себе за століття до справи "Райландс проти Флетчера". Законодавство Техасу ніколи не було підконтрольне британським законодавцям.
Проте, загальне право (common law) створюється не лише законодавцями. Як частина британської законодавчої влади, палата лордів також призначає комітет "судових лордів", суддів, які виконують у Британії функції Верховного суду. Саме цей комітет прийняв рішення по справі "Райландс проти Флетчера". Тим самим він став одночасно і судом, який вирішує долю конкретної справи (наприклад, зобов'язуючий Флетчера виплатити компенсацію збитків Райландсу - питання, яке цікавать тільки для них самих та їх адвокатів), а також і експертним закладом, який тлумачить загальне право Англії. З огляду на цю другу роль, висновок, до якого прийшов комітет, мав відношення, хоча й не визначальне, на рішення техаського суду, в провадженні якого знаходилась схожа справа, що виникла в рамках тієї ж самої правової системи. Англійський суддя стає авторитетом у американській справі в тому самому сенсі, в якому англійський вчений є авторитетом у спорі, що виник в його галузі між американськими вченими.
У англо-американській правовій системі судді створюють закони на рівні із законодавцями. Серед іншого, вони створюють їх, надаючи тлумачення актам і конституціям, усуваючи недоліки, заповнюючи прогалини. Згідно доктрини stare decisis, рішення одного судді зазвичай, хоча і не завжди, є обов'язковими (мають преюдиційне значення) для іншого. Тому рішення по одній справі створює прецедент, який має вплив на рішення у майбутніх справах.
Але судді не просто тлумачать закони і конституції. Вони також створюють право послідовно, шляхом прийняття безлічі рішень по різним питанням, фактично з нічого. Думка суду по справі "Тернер проти нафтової компанії Біг-Лейка" посилалась на один техаський законодавчий акт, але лише для того, щоб сказати, що "в світлі Конституції, загального права та цивільного права Мексики…" він не має відношення до справи. Рішення було засновано не на законодавчих актах, а на минулих справах, в Техасі і не тільки, щоб показати, що американські суди, як правило, відмовлялись застосовувати сувору відповідальність, як це було зроблено у справі "Райландс проти Флетчера".
Майже 30 років назад Річард Познер, тоді ще професор права, а нині головуючий суддя сьомого округу (США), висунув просту гіпотезу: загальне право можна якнайкраще зрозуміти шляхом його сприйняття як набору правових норм, які направлені на максимізацію того, що ми можемо називати економічною ефективністю. Всі наступні роки він та інші вчені запропонували цілий ряд аргументів, які пояснюють, чому це, скоріше за все, так. А нам залишається лише милуватись видами дійсно незалежної судової системи, яка здатна вибудовувати раціональну позицію, визнаючи та усвідомлюючи джерела права, навіть якщо вони знаходяться за межами країни, однак в межах однієї правової системи, - задля того щоб суспільство могло регулюватись правилами, які будуть економічно ефективними для кожного з його членів.
bravo!pravo
bravopravo.com